19 травня студенти кафедри екології та біомоніторингу мали унікальну нагоду почути одразу двох дослідниць, які присвятили свою наукову діяльність вивченню та охороні природи південно-східної України. У форматі гостьових лекцій говорили про відтінки поняття степу як географічної зони, біому й екосистеми. В умовах сьогодення природні степові екосистеми є одними з найбільш вразливих в Україні і в світі загалом. Значна їхня частина була розорана, а ті, що залишилися, потерпають від глобальних кліматичних змін, аграрного освоєння, урбанізації та воєнних дій.

Першу лекцію «Степові екосистеми України: збереження та відновлення» провела Ніна Юріївна ПОЛЧАНІНОВА, кандидатка біологічних наук, доцентка кафедри зоології та екології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. З особливою теплотою, ентузіазмом та глибоким знанням Ніна Юріївна розповіла про дивовижне різноманіття українських степів, їхні унікальні риси й особливості, сучасні виклики та проблеми, пов’язані з їх збереженням. Лекторка використала оригінальний прийом, показавши аудиторії степ очима бабака степового – типового мешканця цих територій, який перебуває під загрозою знищення. Завдяки такому незвичному ракурсу слухачі змогли краще усвідомити мікросвіт степової екосистеми, зрозуміти взаємозв’язки між різними її компонентами та відчути унікальність цього ландшафту з перспективи його мешканців.

Другу лекцію «Збереження біорізноманіття південного сходу України в Луганському природному заповіднику» представила Лариса Павлівна БОРОВИК, к.б.н., директорка Луганського природного заповідника НАН України. Її виступ став емоційною й водночас інформативною розповіддю про долю заповідника, розташованого в зоні бойових дій. Лекторка поділилася труднощами збереження природних цінностей під час окупації, а також відчайдушними зусиллями наукової спільноти, спрямованими на захист біорізноманіття в умовах постійної загрози.

Особливо гостро прозвучала тема відновлення природних територій після перемоги. Науковиця наголосила на тому, що навіть після деокупації перед заповідником постане величезне завдання з відновлення. Це включає не лише розмінування територій, що є першочерговим і вкрай небезпечним етапом, а й оцінку завданих збитків, рекультивацію пошкоджених ґрунтів, відновлення порушених екосистем та реінтродукцію видів, які могли постраждати або зникнути. Цей процес вимагатиме багаторічних зусиль, значних ресурсів та консолідації наукових та природоохоронних інституцій. Розповідь Лариси Павлівни стала яскравим свідченням незламності духу тих, хто, попри все, продовжує боротися за збереження української природи.