Вітаємо викладача кафедри ботаніки та природоохоронної діяльності Аллу Іларіонівну ТОКАРЮК з виходом статті, яку минулого тижня опубліковано в одному з найпрестижніших наукових журналів світу «Nature».

Статтю «Global Impoverishment Of Natural Vegetation Revealed By Dark Diversity» («Глобальне збіднення природної рослинності, виявлене через темне різноманіття») підготовлено великим колективом вчених-ботаніків як результат тривалого цілеспрямованого дослідження в рамках наукової колаборації DarkDivNet, яка почалась у 2018 р. і координувалась вченими Тартуського університету (Естонія). Було закладено 5500 ділянок у 119 регіонах по всій Земній кулі, на кожній з яких місцеві дослідники занотували всі види судинних рослин, які тут ростуть, та ідентифікували т. зв. «темне різноманіття», тобто види, які потенційно могли б тут рости, але не були виявлені. Одним із таких регіонів було обрано Цецинський лісовий масив, де понад 10 років тому Аллою Токарюк було виявлено найбагатші у світі за кількістю видів на одиницю площі лучні угруповання (120 видів рослин на 16 кв. м). Крім неї, співавторами статті з українських ботаніків є Дмитро Якушенко – колишній докторант кафедри ботаніки та природоохоронної діяльності ЧНУ (зараз завідувач лабораторії збереження фіторізноманіття біосферного заповідника «Асканія-Нова») та професор Іван Мойсієнко – завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету і його колишня аспірантка Надія Скобель.

За результатами проведених досліджень було, зокрема, встановлено, що у регіонах із незначним антропогенним впливом екосистеми зазвичай містять понад третину видів рослин, потенційно здатних рости у їхньому складі, а інші види залишаються відсутніми в основному через природні причини. Навпаки, в регіонах, які сильно постраждали від діяльності людини, екосистеми містять лише один із п’яти відповідних видів.

Також було виявлено, що негативний вплив людської діяльності на рослинний покрив був менш вираженим у випадку, коли принаймні третина території навколишнього регіону залишалася незайманою, що підтверджує обґрунтованість однієї з цілей Глобальної Рамкової Програми у сфері біорізноманіття (2022): «надати природоохоронних статус 30% територій суші, прісних та морських вод».